Мохаб Ельгаріб одночасно знайомився з нашою країною, її мовою та опановував в академії програму «Технічне обслуговування та ремонт повітряних суден і авіадвигунів». Кілька років наполегливої праці, і він – інженер авіаційно-технічної бази академії, а тепер і випускник магістратури нашої академії.

Кор: Мохабе, які шляхи привели Вас до академії.

Мохаб: Я приїхав в Україну з Єгипту у 2015 році з мрією навчатися на авіаінженера чи авіатехніка. Мене тут приваблювала хороша якість освіти при невисокій оплаті. Спочатку один рік навчався на підготовчому факультеті у Харківському національному університеті радіоелектроніки. В процесі навчання з’ясував, що спеціальності, пов’язаної з обслуговуванням і ремонтом літаків там немає. Мені запропонували їхати у Київ, чи Кіровоград (тепер Кропивницький). На користь Кіровограда говорили одразу декілька факторів: мені було не дуже комфортно у великому місті, хотілося більш затишних умов, та й вартість життя у Кіровограді та Києві значно різнилася. Так я приїхав у ваше місто.

Кор: Якими були перші роки життя в Україні?

Мохаб: Перші роки були дуже непростими. Коли я приїхав в Україну, я добре знав англійську, але ні слова українською або російською мовами. Перші три місяці було важко не тільки у навчанні, а й у побуті. Елементарно – я не міг запитати з чого виготовлені ті чи інші продукти харчування. Маючи певні обмеження у харчуванні для мене це було дуже важливо. У мене був лише один знайомий хлопець, з яким ми разом приїхали з Єгипту, та й він за рік поїхав. Фірма, яка нас направила сюди, забула про необхідність супроводу. Перші два місяці я просто не міг пояснити, чого я хочу, так, щоб мене зрозуміли. Так майже рік я провів у Харкові, а у вересні 2016 року приїхав у Кропивницький. Тут мені дуже сподобався затишок після метушливого Харкова. Мені здалося, що люди тут добріші, уважніші один до одного. Складається враження, що всі одне одного знають.

Кор: На цьому проблемний період завершився?

Мохаб: Не зовсім. Я ще не дуже добре знав мову, а тут розпочалося навчання з використанням технічних термінів. Добре, що викладачі допомагали адаптуватися і до цього. У моїх батьків в цей час розпочалися фінансові проблеми. Мені довелося влаштуватися на роботу, щоб прожити, платити за навчання. З одного боку не завжди вдавалося поєднувати роботу і навчання, а з іншого – я швидше опановував мову, ближче познайомився з традиціями, звичками, навчився спілкуватися, став розуміти місцевий гумор. Коли почав добре розуміти мову, стало зручно і комфортно. Потім і з фінансовими проблемами все владналося – більше часу став приділяти навчанню.

Кор: Ми дуже відрізняємося за звичаями, поведінкою від єгиптян?

Мохаб: Попри всі відмінності, я знайшов і чимало схожого між нами. Це повага до дорослих, допомога літнім людям. Навіть є схожі страви – голубці, у нас є суп дуже схожий на ваш борщ. Лише спеції відрізняються. У нас прийнято вітатися з усіма, у вас в селах теж ще залишився цей звичай. Правда у спілкуванні з незнайомцями побачив одну суттєву відмінність –будь-який перехожий у нас може запросто заговорити з незнайомою дитиною, пограти, пожартувати і йти собі далі. У вас така поведінка не сприймається і насторожує.

Кор: А як тут складалося Ваше особисте життя?

Мохаб: Я тут закохався і одружився у 2017 році. Мені дуже пощастило з дружиною. Вона у всьому мене підтримує і допомагає. Я навіть не знаю, як би склалося моє життя тут, якби я її не зустрів.

Кор: Як Ваші рідні сприйняли такий вибір?

Мохаб: Для мене одруження – це дуже важливий крок. Я вважаю, що так відбувається не просто об’єднання двох людей, для мене – це об’єднання двох сімей. Тому я дуже хотів сподобатись її батькам, і щоб у моїх склалися з нею дружні стосунки. Я і не сподівався, що зустріч з моїми батьками пройде так легко і в такому взаєморозумінні. Все було не просто добре, а пречудово! І її батьки мене прийняли так добре, що зараз, навіть, називаю їх мама і тато.

Кор: Як відбувалася Ваша трансформація від курсанта до інженера авіатехнічної бази?

Мохаб: Я розумів, щоб рухатись далі вперед мені необхідний професійний досвід інженера-авіатехніка. Мені дуже хотілося працювати за спеціальністю, тому коли завершував бакалаврат, почав запитувати щодо роботи в академії. І тут все склалося якось легко. У липні 2020 року я отримав диплом, а у вересні почав працювати. В нашій авіатехнічній базі дуже хороший колектив. Люди щирі та чуйні, завжди готові допомогти. Тому призвичаїтись було не складно. Вже маю досвід по виконанню ремонтних робіт на літаках НАРП-1, Ан-26, Ан-32, Л-410, Ан-2, Як-40, Як-52.

Кор: Чим Вам подобається Україна? Чи хотіли б жити тут і надалі?

Мохаб: Тут дуже гарна природа. Надзвичайно красива зима. Хоча, коли я вперше зустрічав у Харкові Новий рік, і вирішив спробувати зустріти його на центральній площі біля ялинки, то 30-градусний мороз дещо зменшив такий мій порив. А тепер я люблю зиму, до речі холод я переношу краще, ніж спеку. Звичайно мене манить і Єгипет. У нас теж дуже красива країна. Ті, хто їздять просто на курорт у Єгипет і малої частки тієї краси не бачать. Я сам з Каїру, а моя прабабуся живе у селищі. Коли ми з дружиною приїздили до мене на батьківщину, вона дивувалася побачити стільки зелені і чорноземи. Можу сказати точно, що хотів би жити або в Україні, або в Єгипті. Хоч певний час жив у Саудівській Аравії, в Туреччині – тут мені подобається набагато більше. Ще хотілося б помандрувати Україною і світом. Я вже був в Одесі. Дуже хочу у західну Україну, побачити замки – багато про них чув.

Кор: Про що мрієте, окрім подорожей?

Мохаб: Мені потрібні досвід і знання. Хочу працювати за фахом і достойно забезпечувати свою родину. Хочу частіше бачити своїх рідних – у мене окрім батьків є дві сестри і брат. Батьки працюють за кордоном, брат і сестри – в Єгипті, тож коли виходить зібратися разом – це справжній подарунок!

Кор: Що побажаєте колегам та академії у 2022 році?

Мохаб: Здоров’я кожному, взаєморозуміння і любові. А академії щиро зичу процвітання. В академії є все, щоб ставати краще і краще. Щиро хочу, щоб академія стала одним з кращих європейських авіаційних закладів освіти.

Спілкувалась Олена Ковальова